Пропонуємо для врахування в практичній роботі окремі питання стосовно роботи та варіантів її оплати в умовах пандемії
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ
Роз'яснення щодо отримання компенсації втраченого заробітку за час ізоляції від COVID-19
Як отримати від ФССУ компенсацію втраченого заробітку за час ізоляції від COVID-19?
НОВІ ЗМІНИ У ТРУДОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Гнучкий режим робочого часу, дистанційна (надомна) робота
30 березня 2020 року ВРУ прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (далі – Закон № 540).
Законом № 540 внесені зміни до 9 кодексівта 32 законів, більшість прийнятих змін стосуються виключно часу перебування на карантині.
Нагадаємо, що КМУ 11 березня 2020 року прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із внесеними змінами Постановам КМУ від 25.03.2020 року №239 та 02.04.2020 №255), згідно положень якої на всій території України з 12 березня до 24 квітня 2020 року встановлено карантин та введено ряд обмежувальних заходів.
ЗМІНИ ДО КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ:
1. Зі статті 60 КЗпП вилучили норми про поділ робочого часу на частини, замість них вводять правила гнучкого режиму робочого часу, який може запроваджуватися для працівників безпосередньо на робочому місці, та дистанційної (надомної) роботи. За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої норми тривалості робочого часу: денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо). Гнучкий режим робочого часу може передбачати: 1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини; 2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; 3) час перерви для відпочинку і харчування. Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше), або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці. У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються. У разі відрядження працівника на нього поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено. Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційнокомунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання працівником дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу його трудових прав. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені чинним трудовим договором. Відповідно до частини другої статті 60 КЗпП України, на час загрози поширенню епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника, або уповноваженого ним органу, без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну(надомну) роботу.
2. Доповнено новим пунктом 6 1 статтю 24 КЗпП України: тепер при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу додержання письмової форми є обов'язковим.
3. З визначення поняття «трудовий договір», наведеного у частині 1 статті 21 КЗпП України прибрано таку ознаку трудових відносин, як підлягання працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку. Ці зміни випливають із запровадженням гнучкого режиму робочого часу та дистанційної (надомної) роботи, які за своїм визначенням не передбачають чіткого дотримання працівником під час виконання ним роботи у гнучкому режимі або дистанційно правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві, в установі чи організації.
4. До статті 113 КЗпП внесли правку, за якою час простою через оголошення карантину має оплачуватися з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
5. КЗпП України доповнено Прикінцевими положеннями згідно яких, під час карантину, встановленого КМУ на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, продовжуються на строк дії карантину.
Також Законом № 540 внесено зміни до Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) під час карантину.
ПРАВО НА ДОПОМОГУ ПО ЧАСТКОВОМУ БЕЗРОБІТТЮ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ У ПЕРІОД ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ АБО ПРОСТОЮ
Постановою від 15.07.2020 № 600 Уряд вніс зміни до Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 (далі – Порядок № 306) (опубліковано в газеті „Урядовий кур’єр” від 16.07.2020 № 135).
Враховуючи зазначене, зміни набули чинності з 16 липня поточного року.
Допомогу отримають на період карантину та протягом 30 календарних днів після завершення карантину, застраховані особи у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності, а також:
Нагадуємо! Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам-підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину та у разі сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Розмір допомоги по частковому безробіттю. Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, наяку працівникові було скорочено тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду зайнятості і не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Строк виплати допомоги по частковому безробіттю. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
Строк звернення за одержанням коштів. Роботодавець або фізична особа-підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Порядок надання допомоги по частковому безробіттю. Для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець або фізична особа-підприємець, яка є застрахованою особою подає такі документи:
1) роботодавець – заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб’єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом;
фізична особа-підприємець, яка є застрахованою особою, – заяву у довільній формі;
2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) роботодавець – відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47-1 Закону України „Про зайнятість населення”, за формою згідно з додатком 1;
фізична особа-підприємець, яка є застрахованою особою та звертається за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину, – відомості щодо себе за формою згідно з додатком 2.
У разі подання відомостей щодо себе та щодо найманих працівників фізична особа-підприємець, яка є застрахованою особою, подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем або фізичною особою-підприємцем, яка є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або ДПС, крім фізичних осіб-підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
У разі, коли суб’єкт господарювання належить одночасно до різних категорій суб’єктів підприємництва за різними критеріями, належність до відповідного суб’єкта підприємництва в цілях застосування цього Порядку визначається за річним доходом від провадження будь-якої діяльності на звітний рік.
Показник річного доходу суб’єкта підприємництва від будь-якої діяльності визначається на підставі офіційних звітних даних за останні чотири квартали (для суб’єкта підприємництва, що подає квартальну звітність) або за останній звітний рік (для суб’єкта підприємництва, що подає річну звітність).
Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) визначається за даними відповідної статистичної звітності, де зазначається такий показник, або іншої передбаченої законодавством звітності, в якій наявні відповідні відомості.
Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю приймається центрами зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою-підприємцем, яка є застрахованою особою, документів за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Перерахування коштів на поточний рахунок фізичній особі-підприємцю, яка є застрахованою особою, або роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється центром зайнятості щомісяця протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок центру зайнятості на підставі відомостей про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47-1 Закону України „Про зайнятість населення”, наданих роботодавцем за формою згідно з додатком 4, а фізичною особою-підприємцем, яка є застрахованою особою, – за формою згідно з додатком 5.
НОВА РЕДАКЦІЯ СТ. СТ. 21,24,113
КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ
Стаття 21. Трудовий договір
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
{Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 1356-XIV від 24.12.99; текст статті 21 в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020}
Стаття 24. Укладення трудового договору
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
{Частину четверту статті 24 виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014}
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
{Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 7543-11 від 19.05.89; Законами № 3694-12 від 15.12.93, № 374/97-ВР від 19.06.97, № 1356-XIV від 24.12.99, № 77-VIII від 28.12.2014, № 540-IX від 30.03.2020}
{Статтю 24-1 виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014}
Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Час простою з вини працівника не оплачується.
На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.
{Стаття 113 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1356-XIV від 24.12.99, № 289-VIII від 07.04.2015; в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020}
Відділ економічної роботи і
зарплати обкому профспілки
Серпень 2020 р.